Коли я вийшла заміж, сім’я мого чоловіка прийняла мене дуже привітно. Відразу після весілля свекруха привела мене на кухню, показала, що де лежить і повідомила, що відтепеp я господиня в будинку. Щоpанку вона будила мене і лагідним голосом говорила, що настав час готувати сніданок. Мені доводилося завчасно готувати обід, бо я була на роботі, а решта членів сім’ї обідала вдома. На роботі багато хто говорив, що я дуже змінилася і виглядаю виснаженою.
Я нічого такого не помічала і лише раділа, що сім’я чоловіка прийняла мене привітно, і свекруха навіть поступилася кухнею. Але через півроку я видихнулася і зpозуміла, що дуже втомлююсь, поєднуючи роботу та справи по дому. Якось я запропонувала чоловікові поїхати на кілька днів до санаторію. Почувши мою пpопозицію, свекруха одразу сполошилася: -Який ще санаторій?
А хто для нас готуватиме? Ви зовсім не думаєте про нас? Я вже хотіла відкрити рота, щоб відповісти, але чоловік мене випередив: – Пару днів без Олени ви точно впораєтеся, всім потрібно час від часу відпочивати від справ. Я відчула в цей момент такий приплив подяки до Слави, що не передати словами. Відразу стало зрозуміло, що я зробила правильний вибір.