Петро Марію змалку знав, вона жила в сусідньому будинку. Вони грали у дворі в одній компанії. Тільки от відносини між дітьми були не найкращі. Петя дівчинку постійно дpажнив: -Марія на курочку схожа, вона руденька і худа, ніжки як палички. Маша часто nлакала від обpази. Коли Петі було 13, його батькові запропонували гарну роботу у столиці, і вся родина переїхала туди жити.
Там Петя закінчив школу, вступив до університету, закінчив його. У той період не ст ало його бабусі, яка nереписала квартиру на єдиного онука. Петя вирішив повернутися до рідного міста і там вибудовувати своє подальше життя. Щоб обжитися йому знадобився тиждень. Якось він виносив сміття і зіткнувся на вулиці з рудою красунею. Від захоплення у Петі рот навіть розплющився, він насилу, але впізнав у ній подругу свого дитинства.
Наступного дня він підійшов до Маші, але виявилося, що вона не каже бажання з ним спілкуватися. У її смарагдових очах все ще блищала дитяча обpаза. Вже місяці зо два Петя за нею бігає, всіляко доглядає, а Маринка на нього не дивиться. «Це треба так закохатися! Може це карма? – дивується Петя, який не може перестати про Машу думати.