Зустріч випускників було призначено на неділю. Я особисто таких заходів не люблю, але саме на цей я хотіла сходити. Справа в тому, що я вже 10 років не була на батьківщині, бо працювала закордоном. Дуже було цікаво зустрітися зі старими знайомими та дізнатися, як у кого склалося життя. У призначену годину я прибула до ресторану, до мене почали одразу підходити однокласники, обіймати та вітатись.
Усі дуже змінилися, виросли, було багато всякого, про що можна поговорити. І ось у розпал святкування двері відчинились і до нашого столика підійшла ще одна жінка. Чесно скажу, впізнала я її не одразу. Складно було розглянути в неохайній, недоглянутій, навіть не розчесаній жінці найкрасивішу дівчину нашої школи. Лариса свого часу поводилася дуже зарозуміло по відношенню до інших, мала популярність серед протилежної статі, і вважала себе королевою.
Будучи донькою багатих батьків, вона була дещо pозпещена, тому дозволяла собі знyщатися з деяких дітей, які жили не над то забезnечено. Ди вно, що життя все по місцях розставила. Батьки її збанkрутували, а сама вона працює касиром у супермаркеті. Її приклад дуже повчальний, ніколи не треба зазнаватися.