У брата з сестрою значна різниця у віці, крім того, сестра живе далеко, бо заміжня. Міла жила в однокімнатній квартирі разом із чоловіком та дитиною. А Слава лише планував одружитися. Міла підготувалася до майбутнього весілля і поїхала до рідного міста. Після повернення вона не могла позбутися відчуття, що її забули. Життя Слави значно полегшало через те, що батьки подарували квартиру. Чоловік Міли казав, що у хлопця має бути своє житло. Ще треба дякувати сім’ї, адже саме вони фін ансували її навчання, перший nлатіж за іпотекою та наро дження онуки.
Із роками дружина її брата показала себе з іншого боку. Для неї все складалося добре: прекрасна посада і квартира, що дісталася у сnадок від батька. Вона швидко і успішно продала її, легко погасила іпотеку, і в неї залишилося достатньо коштів, щоб допомогти батькам. Минуло ще кілька років, і брат сказав сестрі, що батькам слід переробити квартиру. Зміна обстановки пішла б їм на користь. Міла відразу ж відмовилася, бо на той час вони з чоловіком тільки-но закінчили ремонт нової квартири. Вона була розгублена, коли брат сказав їй, що дружина збирається купити її частку після відходу батьків. Брат стверджував, що оскільки вона живе в іншому місті, квартира їй не потрібна, а rроші потрібні.
Міла повідомила брата, що тепер знає, навіщо було зроблено ремонт. Зрештою, вони мали намір використати все для себе. Міла мала переконання, що вона успадкує квартиру батьків, бо вони вже подарували синові житло. Особливо якщо врахувати, що вона мала лише двокімнатну квартиру з іnотекою, а в брата з дружиною все гаразд. Чоловік каже що вони не потребують нічого. У них квартира, заробіток, автомобіль, а донька не має жодних потреб. Брат захищався, стверджуючи, що вони з дружиною піклуються та задовольняють усі потреби батьків. У тому віці, навіть rроші їм менш значимі, ніж увага дітей. Брат із сестрою дійшли висновку, що не варто засмучувати батьків, і не чіпати цієї теми, поки вони ще живі.