У мене двоє дітей: син та дочка від різних чоловіків. Чоловіки мені залишили також дома. 7 років тому мій син одружився, і я подарувала їм двокімнатну квартиру, яку залишив його батько. Невдовзі вони з невісткою наро дили дівчинку, а потім і хлопчика. Я була дуже щаслива, що змогла взяти участь у формуванні сім’ї сина. Здавалося б, житло є, діти є – живи та радуйся, але ні… Одного разу, коли я була в гостях у сина, невістка почала робити якісь натяки… вірніше, вона нила постійно, мовляв, у них ліфт не працює, доводиться на руках тягти візок сина на 4-й поверх, район зана дто галасливий, садок далеко …
Я не розуміла, до чого вона це веде, але потім, зрозумівши, що натяками до мене нічого не донесеш, невістка прямо мені все висловила. – Не вважаєте, що якось несправедливо, що ви зі своєю донькою удвох живете у трикімнатній квартирі, а ми вчотирьох – у двокімнатній квартирі. Отут до мене й дійшло, до чого був весь цирк. Справа в тому, що ми з донькою жили у квартирі, яку нам залишив її батько. Я планувала надалі nродати її і kупити доньці двокімнатну і мені однушку, щоб на шиях дітей не сидіти. Невістка цього всього, звичайно, не розуміла і не приймала.
Вона ще й сина проти мене налаштувала… тепер і він на мене kосо дивиться… Нещодавно молоді вразили мене ще з однією супер-пропозицією: вони хочуть nродати свою двійку, додати трохи rрошей згори та купити квартиру просторіше. Я проти цього рішення, адже в такому разі невістка зможе потім вимагати свою частку у квартирі, і син залишиться ні з чим. Ніхто мене не розуміє, я не знаю, як усе це донести до сина… він все робит за настановою дружини, а мене навіть слухати не хоче.