У мене є собака породи лабрадор-ретрівер, звати її Барні. Щоранку ми з Барні виходимо на пробіжку о 6-й, бігаємо в парку перед нашим будинком і повертаємося о 7:30. Парк просто величезний. У деяких його куточках я навіть не бував. Я й подумати не міг, що мій Барні настільки розумний собака, що може врятувати мені життя буквально. А саме він познайомив мене з жінкою, без якої я вже своє життя не уявляю. Діло було так. Зазвичай, як я вже зазначив, я виходив на пробіжку у 6.
Народу завжди було достатньо, чому я завжди дивувався. Того дня я вийшов трохи згодом. У Барні зранку не було настрою. Пробігши пару метрів, вона зіpвалася з повідка і втеkла. Барні була моїм найближчим… другом. Я за нею не встиг і сподівався тільки на брелок на її нашийнику з моїми контактами. Увечері мені зателефонувала дівчина, і ми з нею домовилися зустрітися у тому самому парку. Побачивши її, я pозгубився, як школяр і спершу не зміг навіть слово вставити. Потім я все ж таки зібрався і представився.
Олена була надзвичайна. Я потім кілька днів хотів їй зателефонувати, але боявся здатися нав’язливим. Потім Барні снів втекла від мене до Олени. Вона дзвонила і сміялася, мовляв, Барні приходить і сідає перед її дверима, наче вони вже давно знайомі. Це був знак. Я вирішив брати все в свої руки, подзвонив Альоні і запросив її на побачення, де виявилось, що мої почуття до неї взаємні. Через півроку ми з Оленою одружилися, і за це ми вдячні нашій Барні, адже якби не було її, ми б так і не дізналися про існування один одного.