Чотири роки тому моя сестра наро дила сина. Я була дуже щаслива стати тіткою маленького Руслана. За всіма християнськими традиціями рівно у призначений термін його хpестили в цеpкві. Хpещеною мамою йому стала подруга дитинства моєї сестри, а хpещеним батьком друг чоловіка сестри. Я довго ламала голову, що подарувати на четвертий день наро дження племінника. Зрештою свій вибір зупинила на велосипеді. Він хлопчик рухливий, я вирішила, що це буде чудовим способом виплеснути енергію. Сестра прийняла мій подарунок із вдячністю. Трохи згодом на свято прийшов і хpещений батько Руслана.
Коли він розгорнув коробку, я чортихнулася. Ну як він міг зробити такий подарунок? Він подарував абсолютно такий самий велосипед, що і я. Повисла недовга пауза. Цей інцидент усім на деякий час трохи зіпсував настрій, але коли почалися танці, про це трохи забули. Того дня Вася, хpещений мого племінника, запросив мене на повільний танець. Вже під час розмови з’ясувалося, що у нас не лише схожий смак у питанні подарунка, а й загалом багато спільного! Життя штука дивовижна. Ми того дня почали зустрічатися. Я щасливо одружена з Василем вже три роки.