Наро дилася і виросла я на селі, і все життя мріяла виїхати звідти. Так і сталося: я подалася до міста, відучилася, познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Він був іноземцем. До нас у місто він приїхав на роботу. З Гансом ми зустрілися два місяці, а потім він зробив мені пропозицію – і я погодилася. Після весілля ми переїхали до Німеччини. З його батьками я дуже швидко порозумілася. Ганс мав дві сестри, і з ними у мене були досить теплі стосунки.
Родичі чоловіка ніколи не втручалися у наше сімейне життя. Моя старша сестра залишилася з батьками у селі. Вийшла заміж, наро дила дітей. Першою з життя nішла наша мама, а за кілька років після цього – і батько. Після його сме pті зв’язок із сестрою перервався. Одного разу я вирішила поїхати на батьківщину – відвідати сестру. Коли я приїхала до села – то була дуже здивована: усі сусіди збудували величезні хороми, і лише наша батьківська хата була такою ж, як у дитинстві. Племінників я завалила подарунками, але була збентежена, коли побачила, в якому стані моя сестра.
Вона постійно дивилася в підлогу, і на всі мої запитання просто мовчала. Але невдовзі я зрозуміла, що з чоловіком їй дуже не пощастило. Не працює, весь день валяється на канапі. Будинок та господарство – на плечах моєї сестри. Вчора ввечері я говорила зі своїм чоловіком з відеозв’язку. Розповіла йому про те, в якому стані перебуває моя сестра та її сім’я. Улюблений чоловік пообіцяв, що придумає, як допомогти моїм рідним. Я в ньому не маю сумніву.