Ми з чоловіком вирішили поміняти вікно в одній із кімнат квартири, зателефонували робітникам, приїхали, зробили заміри, сказали, що щойно буде готово, вони зателефонують. Подзвонили вони в незручний момент, сказали, що все готове, і вже їдуть, я була вдома сама, не знала, що робити, адже чоловіка та сина не було. Сказала про це чоловікові, сказав, що роботи на дві години нехай приходять. Я взагалі ревно ставлюся до порядку та чистоти в будинку. Але не люблю, коли чужі люди розглядають кожен куточок у будинку, тому я зачинила двері кімнат, відчинила тільки ту кімнату, в якій мали поміняти вікно.
Прийшли робітники, якось безцеремонно привіталися, але я не зважала на це. Потім один із цих робітників почав відчиняти по черзі двері і питати в якій кімнаті мали змінити вікно. Я сказала, що не потрібно відчиняти двері, тому що вони чужі у цьому будинку. Я показала кімнату, а сама пішла на кухню пити каву, і не повірите, весь процес роботи зайняв п’ять годин, хоча вони могли зробити все за 2 години максимум. Я сиділа на кухні пила каву і увійшов один із робітників, той, який відчиняв двері, сказав, що вони зголодніли і запитали, чим їх годуватиму. Я сказала, що вони прийшли працювати, а не сидіти зі мною пити чаї.
Він глянув на мене грізно і невдоволено, сказав, що я роблю не по-людськи, але я так не вважаю, адже я їм не обіцяла, що годуватиму. Раніше, коли робітники приходили, то приносили свою їжу, не розумію, чому мені має бути соромно за те, що я не збираюся сидіти за одним столом із незнайомими мужиками. Після моїх слів вони сухо сказали, що завершили роботу і йдуть, я подякувала і зачинила двері. Мені здається, що я нічого nоганого не зробила, тому що ми з ними не домовлялися щодо того, що я годуватиму їх, адже су ма, яку ми заnлатили — немаленька.