Мій 7-річний син, який дружить з сусідським хлопчиком уже кілька років – з дитячого садка, якось прийшов додому, поводячись вкрай підозріло. Я помітила, що він щось ховає, і після наполегливих прохань він показав мені три золоті каблучки, які взяв з дому свого друга. Я була вражена: мій син вкрав їх. Я стояла перед дилемою: як повернути обручки, не зізнавшись сусідці, що винуватцем крадіжки був мій син.
Ситуація була екстреною, адже сусідка могла помітити їхню відсутність у будь-який момент і навіть заявити до поліції. Мені було дуже соромно за вчинок сина. Щоб непомітно повернути обручки, я зайшла до сусідки під приводом позичити цукор. Поки вона приносила мені, я швидко одягла обручки на її брелок у передпокої, сподіваючись, що вона й не запідозрить, як вони з’явилися там знову.
Повернувшись додому, я відчитала сина, наголосивши на важливості поваги до чужих речей. Можливо, його юний вік поки що не дозволяє йому усвідомити всі наслідки своїх дій, але я турбуюсь про майбутнє, якщо подібні тенденції не припинятимуться. Весь цей досвід досі змушує мене турбуватися і сподіватися, що він зрозуміє правильні уроки.