Будучи самовідданою матір’ю, я завжди віддавала всі свої сили, щоб підтримати свою дитину, вважаючи, що діти – це наше майбутнє. Але зараз, коли я допомагаю синові розплатитися з боргами, розумію, що мої можливості піддаються випробуванню. Часи зараз важчі, ніж раніше, та й моя здатність заробляти вже не та, що раніше. Ціни продовжують зростати, і, незважаючи на те, що я урізаю майже все, економний спосіб життя навряд чи допомагає впоратися з боргами. Мій син теж багато працює, робить посильний внесок, але він не в змозі повністю покрити свої борги. Ось чому і історії про те, як інші матері поодинці розплачуються з боргами своїх дітей, в той час як діти не працюють, дивують мене.
Я навіть подумувала про те, щоб зайняти всю суму у родичів чи друзів, але ніхто не зміг допомогти у цій справі. Хоча вони й не відмовляли безпосередньо, але посилалися на власні фінансові потреби. Важко звинувачувати їх, але я відчуваю себе ізольованою у своїй боротьбі. Схоже, я житиму так ще три роки – саме стільки, за нашими з сином підрахунками, потрібно, щоб повністю розплатитися з боргами за наших нинішніх доходів. Родичі та друзі лише стверджують, що нам не слід було потрапляти в таку ситуацію, але життя непередбачуване. Моя сестра взагалі вважає, що я мала дозволити синові розбиратися зі своїми проблемами самостійно, враховуючи, що він уже дорослий і здатний заробляти.
Але я не можу змусити себе залишити його боротися поодинці. Ситуація мого сина виникла через два великі кредити та позичені гроші на бізнес-підприємство, яке в результаті провалилося. На відміну від його друзів, чиї батьки не підтримують їх фінансово, я почуваюся зобов’язаною допомогти. Зараз, живучи на мінімум, щоб прискорити виплату боргу, я почуваюся вкрай важко. Всі довкола радять мені перестати жертвувати всім заради сина, але я не можу кинути його в такий скрутний момент. Ця дилема обтяжує мене, але я сподіваюся вистояти заради нього.