На мій величезний жаль, у дитинстві я переніс тяжку хворобу, після якої лікарі повідомили мені та моїм батькам, що я не зможу мати дітей. Тоді я ще не розумів цього вироку. Пам’ятаю, що мама сиділа і довго плакала. Я виріс, почав зустрічатись із дівчатами. Оскільки вже розумів свій стан, я всім завжди чесно зізнавався, що маю проблеми зі здоров’ям. Для когось це не було проблемою, але для інших це означало розлучення. Так вийшло, що одного разу я по вуха закохався в одну дівчину.
Ми почали зустрічатись, потім я зробив їй пропозицію. На цей раз розповідати їй, що ми ніколи не зможемо мати дітей, я не хотів: настільки сильно боявся її втратити. Не знаю, як так вийшло, але через пару місяців після весілля дружина повідомила, що чекає на дитину. “Ми тільки одружилися, а вона вже наставила мені роги” – подумав я, сильно розчарований. Я розробив план помсти: вирішив до народження дитини не говорити про свої проблеми, а коли малюк з’явиться на світ – кинути її без жалості та сумніву.
Друзі казали, що у всій цій історії постраждає лише дитина, але мені було байдуже. І ось на світ з’явилася дівчинка. Я поїхав до пологового будинку, щоб кинути дружину і висловити все, що думаю про неї. Дружина сиділа на ліжку і гойдала на руках маленьке янголятко. Дівчинка була настільки прекрасною, що я аж дар промови втратив: узяв її на руки, обійняв і цілував маленькі пальчики, поки вона мило спала. Тоді я не міг відмовитися від дочки, хоч і знав, що вона від іншого. Через тиждень моя мама зробила тест на батьківство: я був її батьком із ймовірністю 99,9%. Дива справді трапляються!