Оскільки ми з Павлом зустрічалися вже давно, новина про весілля не для кого не стала сюрпризом. І лише одна людина не пораділа за нас – свекруха! Багато років тому батьки подарували мені двокімнатну квартиру в центрі, тож із житлом проблем не було. А на ті гроші, які нам подарували на весілля, ми з чоловіком вирушили у подорож. Навіть це рішення не було схвалено свекрухою. У неї була ще одна дитина – донька, така ж мерзенна і заздрісна, як вона сама. До 25 років вона не мала вищої освіти, вона не пропрацювала і дня у своєму житті. Так і сиділа на шиї матері. Після весілля ми з Павлом домовилися, що всі зароблені гроші вкладатимемо в облаштування квартири. Але щомісяця – того дня, коли чоловік отримував зарплату – до нас вдавалася свекруха – з надією в очах. На щастя, чоловік у перший місяць після нашого ”договору” чітко дав їй зрозуміти, щоб вона не розраховувала на гроші нашої сім’ї. Звичайно, я виявилася єдиним винуватцем того, що відбувається.
Свекруха так і сказала: – Нічого, люба, ваше розлучення не за горами. Ти нам не потрібна. І квартира твоя нашою буде! Ось побачиш. Я лише посміялася їй у відповідь . Щоразу після таких візитів я намагалася тримати себе в руках. Зрозумівши, що її ігнорують, свекруха змінила тактику. Якось вона з’явилася до нас із фотографіями в руках, на яких були я і якийсь мужик: ми обіймалися. І тут грім серед ясного неба: у те, що це фотомонтаж, чоловік не повірив. Ми розлучилися. Свекруха його надоумила відсудити в мене частину квартири, але батьки подбали про це заздалегідь – зробивши дарчу на мене ще до заміжжя. Фотографії я не стала викидати – про всяк випадок. Невдовзі я вирішила звернутися до свого однокласника, який працював в органах, та попросила його допомогти. Віддала йому фотографії: фахівець лише підтвердив, що це фотомонтаж. Заручившись необхідними свідченнями, я вирішила подати до суду на свекруху за наклеп. У заяві я описала все до найменших подробиць.
Коли сестра чоловіка побачила першу повістку, почала вмовляти його помиритися зі мною. Колишній прибіг до мене того ж вечора – просився назад, благав забрати заяву. Він був такий жалюгідний, що я тільки дивувалася, як я могла полюбити такого. Але щадити я їх не збиралася! Усі троє хором вибачалися переді мною після судового процесу. До речі, було винесено вирок – виплатити мені моральну компенсацію. Свекруха тоді знову почала мене ображати та погрожувати. А колишній зі своєю сестрою лише нили, що вони не мають такої суми. Суддя після всього цього оштрафував особисто свекруху за те, що та аморально поводилася в залі суду. І збільшив виплату мені вдвічі. Тепер цієї зухвалої та мерзенної жінки немає в моєму житті – крім її щомісячних виплат. Жодне зло не повинно залишатися безкарним.