– Матусю! – закричала шестерічна дитина, хапаючись на ноги Олени. – Загубилася? – запитала Олена, намагаючись втішити дитину. – Ніка! Куди ти побігла? – окрикнула жінка – няня дівчинки. Ніка наполягала на тому, что Олена – її мама. Няня пояснила, що Олена схожа на маму Ніки, яка пішла з життя півроку тому. Ніка, розстроєна, не хотіла відходити від Олени, намагаючись подовжити своє щастя. Спантеличена схожістю з Нікою, Олена запитала у своєї мами Поліни, чи нема у неї раптом сестри, про яку вона не знає.
Поліна, зрозумівши, що час настав, розповіла, що у Олени є сестра-близнючка. При народженні близнюків розділили, Олену, яка була слабша відправили у будинок малюка, а сестру залишили. Звідти Олена і потрапила у свою прийомну родину. Набравшись сміливості, Олена знайшла контакти Ніки та її няні. Няня підтвердила сильне сходство Олени з покійною матір’ю Ніки, Вікторією. Единим відомим родичем була строга бабуся. Олена розшукала її, але була зустрінута досить вороже.
Дізнавшись, як все було насправді, бабуся стала м’якше до Олени. Вдома Олена розповіла про все Поліні, яка підтвердила родинні зв’язки з Нікою, подивившись на фотографії та порекомендувала дочці зблизитися з дівчинкою. Подякувавши за кохання прийомній родині, Олена вирішила, що буде розвивати відносини з Нікою, відчуваючи їх глибокий родинний зв’язок.