20 років тому я залишила свого чоловіка та двох синів у пошуках іншого життя, вірячи, що з грошима моє життя зміниться. Я переїхала до Іспанії, і заробіток перевершив мої мрії. Спочатку я заробляла аж півтори тисячі євро, хоча пізніше сума знизилася приблизно до тисячі. За цей час мій чоловік помер, а обидва мої сини, Михайло та Володимир, одружилися. Я побудувала будинок для кожного сина та їхніх родин. Обидві невістки ніколи не працювали, та й мої сини не мали стабільної роботи.
Вони покладалися на 500 євро, які я щомісяця надсилала їм із Іспанії. Після повернення додому реальність, що склалася, сильно вразила мене. Мої сини та їхні сім’ї цінували мене лише за гроші. А що найприкріше – у жодного з них не було місця для мене в їхньому домі. Я ночувала у своєму старому будинку без будь-яких елементарних зручностей. Вони не допомагали мені по господарству і навіть не запропонували допомоги на городі. Одного вечора, коли я готувала їжу, обидві невістки зіштовхнулися зі мною віч-на-віч. Одна натякала на необхідність мого повернення до Іспанії, тоді як інша підкреслювала необхідність накопичити на квартиру.
Я остаточно усвідомила їхню залежність від мого доходу. Тому я рішуче сказала їм, що вони не повинні більше чекати від мене фінансової підтримки. Їхньою реакцією були обурення та розчарування. Розбита горем, у свої 64 роки я повернулася до Іспанії, розмірковуючи про те, як мені швидше накопичити на нормальний будинок.