Свого зятя Романа я ніколи не могла зрозуміти. Ні нормальної освіти, ні стабільної роботи, ні власного будинку. Як моя дочка Христина опинилася з ним – було вище за моє розуміння. Вони були одружені вже рік, і зухвалість цього чоловіка продовжувала мене дивувати. Після весілля вони переїхали до моєї квартири-студії. Багато років тому ми з моїм покійним чоловіком купили її за чудовою ціною, поки вона перебувала на стадії будівництва.
Раніше це був наш прибуток: оренда приносила 10 тисяч щомісяця. Розташована всього в одній зупинці від центру, із сучасними зручностями та декором – це було чудове місце. Я сподівалася, що Роман, зрештою, знайде кошти, щоб розширити простір. Мій покійний чоловік старанно працював, щоб забезпечити нас житлом, але Роман, здавалося, був задоволений тим, що жив за рахунок інших. Він покинув роботу і тепер сидів удома, побоюючись, що його призовуть на службу.
Потім одного разу мене відвідала Христина, натякнувши на те, що хоче змінити квартиру, тому що вони планують створити сім’ю. Я була приголомшена. Коли я запропонувала їм купити нове житло, донька вирішила, що я ціную квартиру більше, ніж її. Вона пішла засмучена і не дзвонила цілий тиждень. Я не могла зрозуміти, чому вона залишалася з Романом. Навіщо їй заводити сім’ю з кимось настільки безцільним – незрозуміло.