Я з жахом озираюсь на своє дитинство. Мій батько постійно пив; і він, і моя мати були образливими та жорстокими. Я мріяла виїхати і більше ніколи не повертатись до них – що я й зробила після закінчення школи. Мої батьки образилися і передали свою квартиру моїй молодшій сестрі Каті. Але мене більше не турбувала власність. Я просто хотіла бути подалі від них.
Я відучилася на швачку і почала працювати. Зрештою, я зустріла Михайла, і ми одружилися. Відразу після весілля ми разом почали накопичувати на власне житло. Незабаром у нас з’явилися діти, і я подбала про те, щоб у них було добре дитинство, якого в мене ніколи не було. Через 30 років мені зателефонувала сестра мого батька.
Мої батьки були хворі, і вона хотіла, щоб я подбала про них. Моя сестра, яка вже мала квартиру, поїхала і не хотіла допомагати. Я відчула укол образи через своє важке дитинство, але зрештою сказала їй, що мені на них все одно – і повісила слухавку. Не знаю, коли я стала такою жорстокою, але я не могла пробачити їм той біль, який вони мені завдавали все дитинство. Їхня спадщина була гірким спогадом, і я вирішила остаточно залишити минуле позаду.