Паша пішов на жертву заради сім’ї, прикривши свого брата Артема, що призвело до несподіваного повороту в його житті. Через кілька місяців Паша несподівано зайшов до невеликої детективної агенції, здивувавши свою колишню однокласницю, Поліну, яка працювала там секретаркою. Поліна, спочатку важко впазнавши його, незабаром стала згадувати колишні шкільні роки.
Розмова прийняла серйозний оборот, коли вона згадала, що про Пашу ходять тривожні чутки. На її подив, Паша підтвердив їх, зізнавшись, що відсидів термін у в’язниці . Неправильно витлумачивши його призначення в агентстві, Поліна вирішила, що він має якісь злочинні наміри. Паша запевнив її, що він не злочинець, а виняток із правил: він покривав фінансові злочини своєї сім’ї, взявши провину на себе і відсидів п’ять років у в’язниці. Найнеприємнішим у цій історії був не вирок для Паші, а відмова його сім’ї від нього.
Поки він був ув’язнений, його мати і брат переїхали, не повідомивши його до пуття про це. Тепер, вийшовши на волю і заново будуючи своє життя, Паша звернувся в агентство, щоб дізнатися про їхнє місцезнаходження, але не для того, щоб помститися, а для того, щоб зустрітися з ними віч-на-віч, подивитися в очі тих, хто вважав його “зайвим” в сім’ї, коли його жертви вже були не потрібні. І такі матері бувають, у яких серце начебто з каменю!