Пара Тетяни та Віктора жили у простій двокімнатній квартирі. Віктор, колись скромний сантехнік із села, одружився з Тетяною пізно, коли їй було вже 35 років. Їхній початкове тяжіння було загадкою для всіх, можливо, через його безтурботний характер і відсутність передбачення майбутнього. Мирне життя пари було порушено, коли їм не вдалося отримати у спадок таку бажану квартиру від їхньої літньої сусідки, тітки Світлани, незважаючи на доброзичливе та добре сусідське спілкування Тетяни з нею та постійний догляд. Натомість вони отримали гараж – майно, яке Віктор вважав марним, оскільки у них не було ні машини, ні дачі.
Віктор, заздрісний та меркантильний, хотів продати гараж та витратити виручені гроші на розкішний відпочинок. Тетяна, однак, хотіла створити міцну сім’ю насамперед і наполягла поки що на збереженні гаража. Напруженість зростала, сипалися звинувачення у невиконаних обіцянках та невдоволенні. У житті пари стався новий поворот, коли приїхав племінник тітки Світлани Сергій, який подякував Тетяні за її доброту до його покійної тітки. Його візит було перервано ревнивими звинуваченнями Віктора. Тетяна, намагаючись згладити ситуацію, застерегла Віктора від його необдуманої поведінки. Незабаром Тетяна дізналася, що Віктор не може мати дітей, від чого він, здавалося, недбало відмахувався.
Відсутність його турботи про її тугу за дітьми разом із його буркотливим характером призвели до того, що Тетяна зажадала розлучення. Шлюбний процес був стомлюючим. Віктор боровся щосили, викликаючи хаос, але зрештою залишився з порожніми руками, оскільки квартира була зареєстрована на батьків Тетяни. Зрештою Тетяна здобула щастя з Сергієм, від якого в неї незабаром народився син. Вони зажили повним життям після того, як Сергія перевели на постійну роботу до філії компанії їхнього міста. Віктора ж було знижено до посади двірника після скарг на неякісну роботу сантехніка. Цілими днями він підмітав двір, жаліючи себе і звинувачуючи Тетяну у своєму падінні.