Галина прокинулася від сну і потяглася до чоловіка, але виявила поряд із собою порожнє місце. Після сварки напередодні увечері вона емоційно попросила його покинути їхню хату. Однак він спокійно ліг спати, і через деякий час вона наслідувала його приклад. Але зранку чоловіка ніде не було. Вона судорожно шукала його одяг і, виявивши, що його немає, розплакалася, уткнувшись у подушку. Спогади про минулі сварки та розлуки наринули на неї, і сльози потекли по щоках.
Схопивши телефон, вона зателефонувала подрузі Людмилі та крізь ридання повідомила, що її чоловік Віктор пішов від неї. Людмила, вражена і співчуваюча, поспішила до неї. Приїхавши, Людмила висловила обурення рішенням Віктора, заявивши, що він вибрав жахливий час, щоб кинути сім’ю. Галина зі сльозами на очах нагадала їй, що вони ще не мають дітей. Незважаючи на це, Людмила запросила іншу подругу, Олену, щоб обговорити ситуацію утрьох. Олена була така ж приголомшена, як і Людмила. Незважаючи на емоційне потрясіння, обидві подруги спробували підняти Галині настрій, запропонувавши знайти їй нового чоловіка. Але Галина, не перестаючи плакати, зізналася, що їй не потрібний ніхто інший. Вона любила Віктора.
Поки подруги продовжували свою розмову, іноді зневажливо відгукуючись про інші знайомі сім’ї, Галина почала розуміти природу їхньої дружби. Вона зупинила сльози, підвелася і суворо попросила їх піти. У цей момент на порозі з’явився Віктор із квітами, тортом та мішком картоплі. Зраділа появою чоловіка, Галина кинулася до нього і спитала, де він був. Віктор пояснив, що ходив на ринок та залишив їй записку на кухні. А речі просто досі були упаковані після їхньої попередньої сварки. Попросивши подруг піти і обійнявши чоловіка, Галина поклялася більше ніколи з ним не сперечатися і пообіцяла розпакувати його чемодан. Людмила та Олена вийшли з квартири, але так і не зрозуміли, чому Галина попросила їх піти. Як би там не було, дорогою додому вони продовжували розмову про чоловіків, не звертаючи уваги на те, що Галина про них думала.