Протягом кількох днів Олена була у сварці зі своєю мамою Людмилою. Все почалося з того, що Олена розповіла про свої плани приїхати на тиждень до обласного центру зі своїм хлопцем. Людмила, стурбована навчанням доньки і мало що знаючи про хлопця, щосили намагалася відмовити її від цього рішення. Однак Олена була непохитна: навіть погрожувала піти з дому, якщо мати й надалі противитиметься її планам. Людмила була налякана цією загрозою, адже дочка була для неї цілим світом. Однак Олена все ще виглядала засмученою та скривдженою небажанням матері дозволити їй жити своїм життям.
Слова Олени змусили Людмилу задуматися про власне життя та свої рішення. Внаслідок цього самоаналізу вона неохоче погодилася з планами доньки, хоч і поставила деякі умови, у тому числі регулярні дзвінки та обмежені кошти. Коли Олена пішла з дому з валізою, Людмила відчула глибокий смуток. Незважаючи на свої страхи, вона опинилася на самоті і вирішила порушити монотонну рутину, запланувавши довгоочікувану поїздку. Вона купила квиток на поїзд до моря наступного ранку. Прибувши на залізничний вокзал, Людмила стала свідком того, як прощається незнайома молода пара, що нагадала їй про її власні минулі стосунки… Вона сіла у поїзд, де познайомилася з чоловіком Юрою, який стверджував, що він є письменником.
Незважаючи на свій початковий скептицизм, вона почала проводити з ним довгий час, і зрештою між ними виник романтичний зв’язок. Однак, коли настав час їхати, Людмила відчула дисонанс між новопридбаним коханням і своїми обов’язками вдома. Розлучившись із Юрою, вона повернулася додому, де знайшла Олену, яка також достроково завершила свою поїздку через усвідомлення несумісності зі своїм хлопцем. Це возз’єднання викликало розмову про стосунки, кохання та розуміння між дуетом матері та дочки. За чаєм Олена помітила, як сяє її мати, та пошкодувала, що не приєдналася до неї у поїздці. Це призвело до того, що вони запланували ще одну подорож до тітки Іри на свята, що стало несподіваним рішенням для Людмили, яка завжди обережно ставилася до витрачання грошей. Життя тривало, Людмила згадувала свою поїздку і Юру, а також передчувала майбутні пригоди з дочкою.