Молодість Аліни вислизнула в суворих умовах медичного інституту та боротьби за першу роботу, внаслідок чого у неї практично не було особистого чи романтичного життя. Через відсутність відносин вона зовсім не знала про свою проблему, пов’язану з неможливістю мати дітей, поки одного разу не пішла на огляд. Після тривалих аналізів їй було поставлено жахливий для жінки діагноз, що призвело її життя до невизначеності. Дзвінок від матері перервав її розпач, але замість втіхи він приніс ще одну сумну новину – мати опинилася у лікарні.
Аліна була захоплена думками про нещастя і кинулася до матері. Однак виявилося, що у її матері лише невелика травма, отримана в результаті падіння зі скутера. Поки мати перебувала у лікарні, Аліна зблизилась із лікарем, який лікував її. Згодом це знайомство призвело до весілля та нового життя, але її діагноз залишалося похмурою плямою на її житті. Її чоловік мав двох дітей від попереднього шлюбу, і, незважаючи на всі зусилля Аліни, їй було важко з ними зблизитися.
Ускладнювалося все ще й тим фактом, що їхня мати, Ярослава, горда і складна жінка, також викликала напруженість у їхніх сімейних стосунках. Через роки, під час одного шкільного заходу, було оголошено “хвилинку подяки”, і Аліна приготувалася до незручності, оскільки чекала, що діти подарують свій букет біологічній матері. Але, на її подив, букет опинився в її руках , а старший син її чоловіка висловив Аліні свою безмежну подяку та кохання. Переповнена емоціями, Аліна розплакалася, розуміючи, що, можливо, була надто строга до себе все своє свідоме життя.