Роман подивився на себе в дзеркало заднього виду, почуваючи себе безглуздо за кермом після сварки зі своєю дружиною Оксаною. Поруч із дзеркалом висіла ікона, яку Оксана поставила для захисту, і її зображення відбивало миготливі вогні. Незабаром він доїхав до будинку і припаркував машину у гаражі. Після приїзду його зустріла Оксана, яка дорікнула йому за безрозсудну поведінку. Роману не було чого відповісти. Його життя здавалося ідеальним: кохана дружина, син, квітучий бізнес, розкішний будинок. Але чогось все одно не вистачало. Тієї ночі йому наснився дивний сон. Він побачив величезну кімнату та дідуся з довгою бородою, що сидить на стільці вдалині. Постать запитала Романа, чому він нещасний і у що він вірить. Роман думав, що має все, що потрібно. Він зрозумів, що віра в гроші і силу допомогла йому добре влаштуватися в житті, але останнім часом вона здавалася недостатньою.
Дід, почувши його думки, попередив його про необхідність повернути борги, після чого повільно зник, залишивши Романа здивований тим, скільки і кому він винен. Прокинувшись від сну, Роман страждав від похмілля. Він підвівся, пішов на кухню і налив собі пива, яке відразу вилив у раковину. Потім він вибачився перед Оксаною за свою поведінку напередодні увечері та пішов на роботу – до свого офісу з будівництва житла. На роботі він попросив у головного бухгалтера повний звіт щодо договорів із постачальниками та виробниками. Він сів, щоб обміркувати попередження сну про борги. І тут його думки повернулися в минуле, він згадав людей, які допомагали йому створити свій бізнес: старого бухгалтера, виконроба, дизайнера, тітку по материнській лінії Марію, яка обсипала його коханням під час літніх канікул. Розуміючи, що саме цим людям він завдячує своїм успіхом, Роман попросив відділ кадрів з’ясувати їхнє нинішнє місцезнаходження.
Швидкі візити принесли йому радість та натхнення. Він вручив кожному з них конверт із грошима на знак подяки, відродив зв’язок із старими колегами і навіть запланував спонсорувати житловий проект. Після цих візитів Роман звернув увагу на свою дорогу тітку Марію. Шлях до її будинку був довгим, але сповненим передчуттям. Після прибуття він побачив дочку Марії, яка ледве несла воду з колодязя. Побачивши тітку, Роман був сповнений почуттів і схилив перед нею коліна, пообіцявши частіше відвідувати її. Незабаром Роман вирішив відремонтувати будинок Марії, зробивши його комфортнішим і зберігши при цьому його первісну чарівність. Він запропонував Марії та її дочці переїхати до його будинку, але вони відмовилися, віддаючи перевагу звичній обстановці. Натомість Роман та його сім’я стали регулярно відвідувати їх. Пізнього осіннього вечора Роман стояв біля будинку Марії і вдихав свіже повітря. Він зрозумів, що радість від того, що робить інших щасливими, відродила його радість і наповнила його життя новим змістом.