Якось увечері в п’ятницю ми з чоловіком готувалися до тихої вечері, коли у двері несподівано подзвонили. На наш подив, на порозі стояв наш син Остап і просився переночувати. Вираз його обличчя говорив про можливу сварку з дружиною. За чаєм Остап зізнався у конфлікті з дружиною Оксаною, причиною якої став незапланований вечір зі старим другом Мишком.
Оксана розлютилася, коли він не повернувся додому, і він, відчуваючи себе пригніченим і неоціненим, вирішив піти до нас. У суботу я прокинулася рано, щоб приготувати приємний сніданок, сподіваючись розрядити атмосферу. Ми обійшли тему попередньої нічної сварки, наповнивши нашу розмову чим завгодно, аби не згадкою про Оксану. Коли Остап заїкнувся про продовження свого перебування в нас, мій чоловік Петро твердо нагадав йому про його подружні зобов’язання. Я обережно підтримала позицію чоловіка, хоч і співчувала долі нашого сина.
Почалася суперечка, внаслідок якої Остап відчув, що його не підтримують у рідному домі. У сильному розчаруванні він вибіг з дому. Коли він грюкнув дверима, мій чоловік пояснив, що Остап повинен вирішувати свої проблеми з Оксаною у них удома, а не у нас. Проте материнський інстинкт змусив мене зателефонувати та дізнатися про результати. Остап запевнив мене, що з ним усе гаразд і він незабаром приїде до нас разом з Оксаною. Мене охопило полегшення, і я поділилася з чоловіком щирим почуттям, оцінивши його мудрість у вирішенні ситуації.