Моє життя було складним. Після смерті батька мама залишилася виховувати мене сама. Ми ледве зводили кінці з кінцями, часто одягалися в одяг, що дістався родичів. У 13 років я почала працювати неповний робочий день навіть під час навчання. Після закінчення школи я працювала офіціанткою та навчалася на заочних курсах. Зрештою, я знайшла високооплачувану роботу, продала нашу стару квартиру і купила мамі будинок. Я також придбала власну квартиру. У 30 років я зустріла свого чоловіка Данила.
Ми одружилися та жили разом у моїй квартирі. Незважаючи на моє добре серце, свекри мене не прийняли. Їхня байдужість переросла в образу, коли свекруха подарувала квартири іншим своїм дітям, обійшовши увагою мене та Данила. А коли зять вирішив перевезти свою дружину до квартири, де жила свекруха, вона різко вирішила переїхати до моєї квартири. Я була категорично не згодна з таким розкладом, тим більше що квартиру я купила на свої гроші, а стосунки зі мною у неї завжди були натягнутими.
Коли я відмовилася, Данило вирішив піти від мене, і в результаті ми розлучилися. Нині Данило, його мати, брат та невістка живуть у квартирі, яка стала причиною всього цього фіаско. Але я більше не турбуюсь про те, що з ними відбувається. Люди можуть сприймати мене як матеріаліста, але все, чого я хотіла – це справедливості та поваги. Зрештою, мій дім – це моя фортеця, і єдиний бажаний гість у ньому – це моя мати.