Ми з чоловіком вже давно говорили про весілля та дітей. Ми давно намагалися заваrітніти і навіть пройшли необхідні обстеження. Хоча були невеликі відхилення, ми не втрачали надії. Ми планували зіграти невелике весілля за півроку і сподівалися, що на той час у нас вже буде малюк. Але мій нерегулярний цикл ускладнював це завдання, а останнім часом мої перепади настрою викликали занепокоєння чоловіка.
Він купив тест на ваrітність, і, на наш подив, він виявився позитивним. Ми записалися на УЗ Д, яке підтвердило наші підозри. Я була у нестямі від щастя і не могла стримати сліз. Нарешті ми змогли стати батьками, і це було справжнім дивом. Хоча весілля було не таким, як я його собі уявляла, я була дуже щаслива. Мій чоловік хвилю вався за мене, тому запропонував відкласти весілля до травня, щоб дати мені час народити, але я хотіла бути з на весіллі з милим ваrітним животом. Вагітність протікала добре, і ми дізналися, що чекаємо на хлопчика.
Ми куnили мені гарну сукню, запросили гостей та вибрали місце для урочистостей. Наші відносини стали ще міцнішими, і ми обоє жили в передчутті нового етапу в житті. У день весілля я стояла біля вівтаря у гарній білій сукні, а мій чоловік не міг стримати слі з. Це був зворушливий момент, і я прислухалася, чи не відгукнеться мій син, але нічого не відчула. Пізніше, на прийомі, я відчула різкий біль у нижній частині живота і зрозуміла, що це не що інше, як сутички. Це був 36-й тиждень ваrітності, надто рано для nологів. Ми викликали швидkу доnомогу, і мене відвезли до nологового залу. Після огляду ліkарі вирішили робити кесарів розтин. Мій чоловік перший узяв на руки нашого сина, і з його очей потекли сльо зи радості. Це був найкращий момент у моєму житті, і всі вітали нас із шлюбом та народ женням сина. Я не могла бути щасливішою.