Я зіткнулася з важкою nроблемою, виховуючи своїх синів одна, після того, як мій чоловік пішов від нас до іншої жінки. Мої хлопчики росли розпещеними, тому що я намагалася компенсувати відсутність батька тим, що їм ні в чому не відмовляла. Якось до нас у гості приїхав мій брат Ярослав, і я приготувала святковий обід на честь цього. Коли я пішла рубати дрова, Ярослав помітив, що я все роблю сама, і запропонував навчити племінників доnомагати мені.
Наступного дня Ярослав почав ремонтувати наш паркан, і мій старший син Микола приєднався до нього. Згодом до них приєднався і мій молодший син, Орест, і надвечір вони успішно закінчили роботу. За вечерею Ярослав розповів історію з нашого дитинства про мамин курник. Мої хлопчики слухали з відкритими ротами та були вражені. Наступного дня Микола запросив Ярослава нарубати дров, а Орест хотів піти погуляти.
Проте Микола пояснив, як важливо доnомагати мамі, і, зрештою, навіть Орест приєднався. Протягом тижня ми прибирали і упорядковували двір, комору та льох. Ярослав пояснив, що хлопчикам потрібен приклад, і як тільки вони побачили, як легко доnомагати, вони включилися в роботу та отримували задоволення. Візит Ярослава став для нас поворотним моментом. Мої сини зрозуміли, наскільки важливо доnомагати рідним, і усвідомили, що це може бути приємно. Я була вдячна за візит брата та за спогади, які ми створили всією сім’єю за цей тиждень.