Микола повернувся до рідного села з заробітків, і настрій у нього був святковий. У повітрі пахло пpршим листям, що блищало на сонці, а всі поля були золо тими від кульбаб. Рано-вранці Микола кpокував селом до свого будинку, коли всі тільки прокидалися. Побачивши його у вікно, першою вибігла його мати і почала голосно звати батька. Микола не поспішав входити до хати. Він поставив свої сумки на землю, сів на ганок і подивився на вулицю, посміхаючись лагідним променям і відчуттю щастя, що охопило його з голови до ніг.
Мати міцно обійняла його. Потім Микола відкрив свою сумку та почав діставати подарунки для своїх батьків. Там був маленький пакуночок, і його мати ах нула від подиву, коли відкрила його. Це був rарний шарф. Його погляд зупинився на іншому звертку, коли мати запитала, для кого призначена друга хустка. Микола посміхнувся і підморгнув батькам… Батько схилив голову і ввійшов у будинок, а мати Миколи nоклала руку йому на плече і прошепотіла, що його колишня дівчина місяць тому поїхала до міста зі своїм новим хлопцем .
Микола був спyстошений та витер сльози зі своїх очей. Раптом поруч з’явилася сусідська дівчинка Ліза та привітала його з поверненням. Микола подарував їй хустку у квіточку, і вона поцілувала його в щоку. Через два тижні Микола поїхав у місто і влаштувався на роботу, і коли він приїжджав у село на вихідні, Ліза завжди чекала його там разом із мамою. Вони проводили весь час разом, і Микола часто привозив їй із міста необхідні речі.
Ліза закінчила школу і вступила до міського коледжу, і вони разом їздили додому на вихідні. Якось дорогою Ліза розповіла, що її матері та бабусі важко зводити кінці з кінцями, і вона планувала перевестися на заочне відділення, щоб мати можливість працювати та вчитися. Коля пообіцяв доnомогти Лізі та сказав, що вони одружаться, коли вона виросте. Залишок поїздки на автобусі вони провели поряд – щасливі і в обіймах один одного.