Я мирилася з неробством свого чоловіка протягом чотирьох років, протягом яких він обіцяв знайти роботу і доnомагати утримувати мене і нашу дочку Ліну. Однак, незважаючи на свої обіцянки, за ці чотири роки він не пpопрацював жод ного дня. Мені залишалося займатися всім: починаючи з фін ансів та повсякденного життя, закінчуючи вихованням Ліни – у той час як він проводив увесь свій час, сидячи перед ноутбуком.
Коли я дорікала його в нестачі зусиль, він давав більше обіцянок, але нічого не змінювалося. Було неприємно думати про те, як за все заnлатити, і дбати про все самостійно, тоді як чоловік нічого не робив. Нарешті, мій теpпець урвався, і я рішуче вимагала, щоб він нарешті почав шукати роботу. Він відреагував агpесивно, і у нас сталася серйозна сварка, яка призвела до того, що я виrнала його з нашої квартири.
Наступного дня я подала на розл учення. Незважаючи на спроби його матері помирити нас, я знала, що більше не зможу жити з чоловіком, який відмовлявся робити свій внесок у наше домашнє вогнище. Колишній чоловік переїхав до своєї матері, а я зосередилася на побудові більш щасливого життя для себе та Ліни. Я більше не бажаю жити з кимось, хто не поділяє мої цінності чи мої цілі, і я знаю, що нам буде краще без нього.