У нас із чоловіком була власна квартира у місті. Вона була в ідеальному стані, тому що ми відремонтували її нещодавно та вклали багато rрошей. Мій чоловік, Володя, працював на фабриці до виходу на nенсію, і за це держава виділила йому квартиру кілька десятків років тому. Коли наро дилася наша дочка Юлія, було одразу вирішено, що квартира дістанеться їй, а ми житимемо в селі. Коли Юлія виросла, і настав час вступити до університету, ми дали їй ключі від квартири. Ми робили все для нашої доньки, щоб вона почувала себе комфортно. Якось я зупинилася біля будинку Юлії і побачила, що по квартирі ходив чоловік.
Юлія не чекала на мій візит. Зайшовши до будинку, я запитала: – Хто ця людина? Юлія зніяковіло відповіла: – Мамо, це Юрко, мій хлопець. Я намагалася не показувати свого здивування і сказав: – Приємно познайомитись, Юро. Після цього дня ми із чоловіком обговорили вибір нашої доньки. Чоловік вважав так: – Ми не можемо вирішувати це питання за неї. Вона доросла дівчина та має право самостійно приймати рішення. Через місяць Юлія сказала мені, що Юра зробив їй пропозицію, і вона збиралася вийти за нього заміж. Я думала, що було зарано для цього, але моя дочка не послухала мене.
Молоді зіграли невелике весілля, і я помітила, що на урочистості родина нареченого поводилася недружньо. Вони були впевнені, що ми з чоловіком повинні робити все власним коштом. Але чому? Їм було недостатньо, що молодята житимуть у нашій квартирі?! Через три місяці квартира перетворилася на сміттєзвалище. Сусід знизу зателефонував мені і сказав, щоб я приїхала і подивилася, як діти живуть. Коли я відвідала їх, я була в жа ху . Будинок був повний людей та кішок! Перше, що мало не збило мене з ніг – це сморід. І тільки пізніше я побачила, що всі меблі, шпалери на стінах, було повністю розірвано. Але сюрпризи на цьому не скінчилися.
Мати Юри зі своєю молодшою дочкою оселилася у нашій квартирі! Вони вихвалялися на весіллі, що їхня квартира була більшою і кращою, а наша виглядала поrано, а тут таке! Я взяла ситуацію в свої руки та поnросив усіх nокинути нашу квартиру. Юрко пішов із мамочкою. Моя дочка сказала, що вона вже підготувала документи, щоб подати на розл учення, вона просто чекала моменту, а її чоловік сподівався відсудити у неї половину нашої квартири. Друга серія нашого серіалу відбулася наступного дня, коли сваха прийшла, щоб зібрати та розділити «спільно нажите». Але їй не вдалося взяти нічого, крім одягу та чашок, бо все інше було нашим. Моя дочка зітхнула з полегшенням, і ви не уявляєте, як ми відзначили її розл учення! Ми так навіть на весіллі не гуляли.