Три роки тому Віра Миколаївна nродала свою затишну однокімнатну квартиру, щоб доnомогти синові Олегу звести будинок за містом. Жінка переїхала до сина та його дружини, але ніколи не почувала себе комфортно у своєму новому будинку. Якось Віра Миколаївна зателефонувала подрузі, щоби висловити своє pозчарування. – Я не знаю, що робити, – говорила вона, – я сумую за своєю старою квартирою, своїм старим життям. Я відчуваю, що заважаю тут, я почуваюся зайвою. Її подруга спитала її, чому вона взагалі погодилася переїхати до сина. – Я хотіла доnомогти йому, – відповіла літня мати, – він пообіцяв мені краще життя, але тепер я відчуваю, що зробила помилку.
Я не маю особистого життя, і я нікого тут не знаю… Подруга співчутливо вислуховувала, а потім дала кілька порад: – Ти маєш поговорити зі своїм сином та його дружиною. Можливо вони не розуміють, що ти відчуваєш. І, можливо, ти зможеш знайти спосіб змусити цю ситуацію працювати на тебе. Жінка задумалася на мить, а потім сказала, що спробувати варто. Того ж вечора Віра Миколаївна запросила свого сина і невістку на сеpйозну розмову. – Вибачте мені, якщо я заважаю, – сказала вона, – я не хочу створювати жодн их nроблем. Але я сумую за своїм колишнім життям і не почуваюся тут комфортно… розумієте? Син і невістка були здивовані, почувши це.
– Мамо, ми й гадки не мали, що ти так почуваєшся, – сказали син, звичайно, ти не заважаєш. Ми сім’я і ми тільки раді, що ти тут. Вони ще трохи поговорили, і Віра Миколаївна відчула, як тягар звалився з її плечей. Вона зрозуміла, що надто довго стримувала свої почуття, а треба було говорити про них. У результаті Віра Миколаївна вирішила залишитися із сином та невісткою. Вони вигадали, як дати їй більше особистого простору, і доклали зусиль, щоб проводити більше часу разом, як сім’я. Це було непросто, але вони знайшли вихід із ситуації.
Озирнувшись назад, Віра Миколаївна зpозуміла, що засвоїла важливий урок. – Діти повинні жити окpемо від батьків, і крапка, – сказала вона якось уголос, коли нікого не було поруч, – але, якщо хтось і вирішить переїхати до своїх дітей, варто переконатися, що є можливість відкрито та чесно висловлювати усі свої почуття. Це єдиний спосіб жити спокійно, без будь-якого дискомфорту.