Михайло і Тетяна були благословлені до лею трьома синами та дочкою Настею, яка наро дилася, коли Тетяні було сорок два роки. Вони душі в ній не мали, носили її на руках до пізнього віку і завжди захищали від усіх та кожного. Однак, коли Настя заkохалася в хлопця на ім’я Максим і привела його додому, щоб познайомити зі своїми батьками, батьківські ревнощі Михайла взяли гору над розумом. Він відмовився чути про якесь весілля і заявив, що ніколи цього не допустить.
Але Настя була незалежною дівчинкою із сильним характером. Вона погpожувала вийти заміж без благословення батьків та поїхати жити до Максима. Якось у вихідні Настя оголосила своїм батькам, що вони з Максимом збираються відвідати його батьків у селі. Михайло неохоче слухав, але зрештою погодився поїхати разом. Після прибуття вони виявили, що батьки Максима – прості, душевні та добрі сільські люди.
Після довгого застілля батьки обох сімей вийшли подихати свіжим повітрям, а коли повернулися, оголосили, що наступного дня чоловіки вирушать на рибалку. Тетяна туpбувалася, що Михайло може зpобити щось незручне на природі. Але рано-вранці наступного дня і Михайло, і Максим поїхали, і Тетяна з тривогою чекала їхнього повернення. Коли вони повернулися, Михайло був дуже веселий та обіймав Максима. Вони впіймали велику рибу, і спільні інтереси зблизили їх.
Жінки зітхнули з полегшенням, і приготування до весілля почалися вже без жодних сумнівів. Пізніше Михайло пошкодував про свою початкову реакцію на Максима і відчув сором за те, що дозволив батьківським ревнощам стати на шляху щастя молодих. Він зрозумів, що його любов до дочки повинна була дозволити насамперед побачити, що вона здатна робити свій власний вибір і здобути щастя з чоловіком, якого вона любила.