Того дня я пішов до матері. Варто було переступити поріг будинку, як у ніс удаpив апетитний запах пиріжків. Помітивши мене, мама відразу почала метушитися: -Олеже, привіт, ти вже прийшов? Сідай за стіл, я твої улюблені періжки спекла! Відразу на душі стало тепло та затишно від такого прийому. Ми випили чай, я з’їв її апетитні витвори кулінарного мистецтва. Насамкінець простяг їй пару купюр.
Я завжди намагався якомога більше підтримувати маму фінан сово. -Синку, не потрібно! У тебе діти та сім’я, я й сама впораюся. -Нічого чути не хочу. Ти пенсіонерка, rроші тобі точно знадобляться! Ми дуже приємно посиділи, я почував себе дуже комфортно та щасливо. Додому пішов я до четвертої години. З порога мене зустpіла незадоволена дружина: -Знову у матері був?
Знову їй усі наші rроші віддав? Я втомлено видихнув. -Гро ші, які я даю мамі, не впливають на наш сімейний бюджет. Навіщо ці розмови? Марія невдоволено пирхнула і пішла до іншої кімнати. Вже 5 років я одружений. Мама спочатку дуже добре прийняла мою обраницю, а ось у Маші одразу після весілля почалося необґрунтоване ревнощі до Олени Володимирівни. Я вже не знаю, як вплинути на їх стосунки.