– Сподіваюся, що ти на ній не збираєшся одружитися, – сказав синові Марія Миколаївна. – Саме збираюся. Я вже третю наречену привів додому, а тобі ніхто не подобається. – А що мені має подобатися? Вона з села, навіть столовий прилад у руках тримати не вміє. Та люди над нами сміятимуться. Подумай про свою кар’єру. Вона загубить тебе. Я тебе, що для цієї Каті ростила чи що? – Катя моя дуже гідна дівчина, працює вихователем у дитячому садку. Я-інженер, вона-вихователь.
Нічого поrаного я у цьому не бачу. – Та що вона у своєму селі бачила, що вона взагалі знає? Ти хочеш ганьби для нашої родини? Жінка не вгамовувалася, навіть лежала на дивані, нібито їй поrано. А син заявив, що все одно з нею одружиться, скільки б вона про зворотне не твердила. А вона заявила, що у її будинку ця дівчина не житиме. Весілля відбулося, все пройшло добре, тільки Марія Миколаївна нервово ходила весь час і думала, що люди прийшли з них посміятися.
Молодята мали обмінятися обручками бабусі та дідуся нареченого, але до весілля Марія Миколаївна підробила обручку, щоб не дарувати їй сімейну коштовність. Вона думала, що колись син одумається і одружиться з тією, яку мати схвалить. Відразу після весілля почалися сварки у їхньому будинку. Свекруха весь час до неї придиралася, з приводом і без. Спочатку невістка терпіла, але потім молоді почали винаймати квартиру і переїхали. Син був дуже скривджений на матір і вирішив її не відвідувати.
Але невістці було так важко від цього, що вона тає мно відвідyвала свекруху. Відносини у них згодом налаrоджувалися. А коли одного разу невістка прийшла до свекрухи, то побачила її без почуттів на лавці перед будинком. Вона одразу виkликала швидку, і Марії Миколаївні ледве врятували життя. Син дуже здивувався, побачивши дружину у ліkарні, і дружина зізналася, що тає мно ходила до свекрухи. Після виписки матері вони переїхали до них, наро дили онуків і далі жили щасливо. А свекруха подарувала невістці справжню каблучку. Вона виявилася чарівною. Син та невістка відсвяткували зол оте весілля.