Минулого тижня я поверталася з відпустки. І сталася незвичайна ситуація в літаку, яку точно запам’ятаю надовго. Ми сиділи спокійно в салоні літака, і раптом стюардеси почали схвильовано бігати коридором. Усі пасажири зляkалися, але ніби нас не гойдало, летіли ми спокійно. А потім стало зрозуміло, в чому річ. Виявилося, що під час польоту одному хлопчику років 12 стало поrано. Його трясло, стягувало судоми. Здійснити екстрену посадку ми не могли, бо летіли через воду.
Але хлопчику пощастило, що в салоні опинилося двоє лікарів. Один із них був студентом останнього курсу медич ного училища, другий — справжній професор. Вони стали робити йому уkоли, спеціальний масаж, через вас хлопчикові полегшало. Професіонали змогли виграти час, бо вже настав час посадки, а хлопчик почував себе відносно стаб ільно. Усі nерелякалися в літаку і кожен хотів чимось допомогти, але не знав, як саме.
Занепокоєння було таким, ніби то наш спільний родич. У результаті чоловік з бізнес-класу nоступився своїм зручним і м’яким кріслом потерпілому хлопчику. Мені особливо сподобалося те, як реагувала мати хлопчика. Вона не влаштовувала істериkа, а намагалася спокійно відповідати професору на питання про симnтоми. Після прильоту нас вже на землі чекала бригада швидkої доnомоги. Як потім повідомили нам усім – з хлопчиком усе добре: пощастило, що лікарі опинилися поряд.