Сьогодні вранці була на ринку, треба було kупити свіжі фрукти. Прилавки лом илися від достатку, і червоні великі яблука, стиглі груші, так смачно пахло мандаринами, нагадуючи про новий рік, що наближається. Мимоволі я звернула увагу на одну жінку, вона прийшла на ринок разом із своєю маленькою донькою. Дівчинці на вигляд було років п’ять. Дівчинка мені так сподобалася, допитлива та позитивна. Все розпитувала у мами які вітаміни є в овочах.
А потім я відволіклася на їхню розмову з продавщицею. – Баклажани у вас свіжі? – Ну, звісно, тільки вчора привезли, все найкраще! – хвалилася продавщиця. – Так, можна подумати у вас грядки за ринком знаходяться. – А ви не вагайтеся. Ось kупіть, самі переконайтесь. У мене ще найкращі помідори на ринку. Поки жінка набирала пакети овочів, дівчинка зниkла. Жінку охопив ж ах, вона залишила всі пакети та побігла по ринку. Вона підбігала до продавців і описувала свою дочку, а ті сумно хитали головою.
А потім один чоловік за прилавком капусти її гукнув: -Тут, дочка ваша, у мене! – Як так? Чому вона опинилася під прилавком?- Мамо, я спеціально сюди залізла. Ви з татом казали, що мене знайшли в капусті. Ось я вирішила собі братика тут пошукати. Весь ринок тоді сміявся з цієї ситуації. А мама полегшено забрала доньку, теж сміючись вийшла з ринку.