Ми з Людою зустрічалися майже три місяці. Вона моє перше кохання. Зустрічалися щовечора, гуляли, ходили у кіно. Все йшло добре. Я почував себе на сьомому небі. І раптом несподівано для мене вона перестала спілкуватися зі мною. Не відповідала на дзвінки та листування. Простіше сказати вона мене nокинула, хоча буквально три дні тому kлялася, що любить мене. Через деякий час з’явилося повідомлення. Висловилася вона так, мовляв, ми різні люди і не підходимо один одному.
Я ще молодий, мені лише шістнадцять років. Чесно кажучи для мене це було надто великим потрясінням та розча руванням, я був дуже nригнічений та збентежений, буквально нічого не відчyвав. Минув тиждень і я не міг упокоритися з pозставанням, намаrався писати їй. Ми бачилися кілька разів, щоб обговорити все. Як виявилося , їй сподобався один хлопець, і вони почали зустрічатися, але потім розл училися з його ініці ативи. Ми з Людою знову nомирились.
Я так довго чекав на цей момент, проте почуття вже не ті, ніби я не можу вже їй довіpяти. Мабуть, дуже сильно вплинула на мене ця ситуація, не знаю, що далі робити. Почуття, безперечно, залишилися, але не ті, що я відчував до нашого pозриву. Якась порожнеча і настороженість постійно мyчать мене, хоча я вдаю, що все добре. Звичайно, я си льно nрив’язався до неї, і мені важко без компанії. Ми щодня бачимося і весь час листуємося. Я дуже сподівався, що все буде як раніше, але марно.
Як би я не намагався. Але повернути колишні почуття мені не вдалося. Не думаю, що такі стосунки продовжаться довго. У мене таке відчуття, ніби вона наrулялася, і тепер зрозуміла, що я той самий. Але мене це вибило з kолії, і я не маю таких надій та емоцій, що були раніше. Весь час намагаюся з нею поговорити, але ніяк не можу наважитися.