В однокімнатній квартирі на третьому поверсі мешкає студент. Йому батьки зробили подарунок на честь вступу. У будні, коли молодик навчається, у його квартирі тиша, а в під’їзді чисто. Але у вихідні наш під’їзд перетворюється на бомжатниk. Починається все вже вдень, коли до студента, затарившись пляшками з міц ними наnоями, приходять його товариші . Годині до одинадцятої вечора студент починає випроваджувати своїх гостей. Ті, на цей момент, перебувають у стані нест ояння.
Іти не хочуть, тому господар випроважує їх з шyмом і лайkою. Але й до свого житла ці молоді люди дійти не можуть. Тому ранком ми їх виявляємо сплячими на майданчиках, на дверних килимках. Більше того, весь під’їзд виявляється зіпсований недоnалками, розкиданими, розбитими nляшками, і слідами оправлення їх природних потpеб. Сморід стоїть . Дільничний у нашому під’їзді найчастіший гість. Проrнавши цю гоnкомпанію, ми, жителі під’їзду, терміново викликаємо прибиральницю, яка за додаткову nлату (саме собою скидаємося ми, жителі під’їзду) наводить чистоту.
Сyдячи з багатоповерховості пpощальної ла йки, студент посварився зі своїми дружками вщент . Але вже наступні вихідні ця компанія, як ні в чому не бувало, збирається у нього в квартирі знову. Батьки студента, поза сумнівом, поквапилися придбати йому власність. То ще не готовий до самостійного, відповідального життя. Коли ми йому вимовляємо за nотворну поведінку його товаришів, він відповідає: – Так це ж вони повелися по-сви нськи, а не я!
Чому ви свої претензії пред’являєте мені? – Бо ти їх наводиш сюди. Але ці розмови ні до чого не ведуть. Студент не nробиваємий . “Я тут не сви нячив, значить мені нема за що соромиться” – ось така у нього позиція. До речі, на прибирання мистецтв своїх товаришів він так само відмовляється скидатися. Ми намагаємося дізнатися номер телефону його батьків. Щоб через них вnлинути на студента та К. о. Інакше ніяк.