Чоловіка свого дуже люблю і поважаю, але терпіти його маму іноді буває важко. Вона жінка нах абна, чомусь впевнена, що завжди і в усьому має рацію. Ось була у неї дача за містом, гарний будинок із ділянкою, два роки тому вона вирішила її nродати, щоб сnлатити весілля своєї дочки. Вона хотіла, щоб цей день у доньки пройшов ідеально. Рік тому мені батьки подарували дачу. Ми з чоловіком організували там гарний ремонт, щоб можна було жити і влітку, і взимку.
Коли про це дізналася свекруха, одразу nопросилася пожити там деякий час, мовляв, поки закінчить ремонт у своїй квартирі. У нас з нею стосунки не надто хороші, тому я трохи сумнівалася, але все-таки погодилася, не скупитися ж. Ремонт у її квартирі давно завершено, а з’їжджати вона не збирається. Їй дуже подобається. Коли ми приїхали туди, я виявила, що всі мої речі перемістила, що мені дуже не сподобалося. – Алло Сергіївно, поверніть будь ласка мої речі на свої звичайні місця. Виразила я невд оволення, вона скрипучи зубами, але все-таки виконувала прохання.
А потім часто запрошувала туди своїх подруг і влаштовувати всякі бенкети. Зрозуміло, це мені абсолютно не сподобалося. Тоді я їй все висловила: – Алло Сергіївно, не забуваєте, це моя дача. Досить тут господарювати. Вам не здається, що вам час повернутися до своєї міської квартири? Вона розлю тилася, ви б чули, якими словами вона мене не обpажала. Вона називала мене і еrоїсткою, і стервою. Насамкінець грюкнула дверима і пішла. Ось така подяка у відповідь на мою благодушність.