Віра ходила торговим центром у пошуках подарунка чоловікові. Вона хотіла подарувати йому щось, що запам’ятовується, що-небудь, що чоловікові точно сподобається. Увечері мали прийти родичі. Вірі ще треба було приготувати їм поїсти так, щоб потім не сkаржилися, мовляв, на столі не було чого їсти. Загалом, Віра вирішила подарувати чоловікові гарний парфум. Вона зайшла в магазин, вибрала аромат і стала в чергу біля kаси, де стояли десятки таких, як вона.
Раптом до магазину увійшла бабуся і з жартівливим тоном сказала: – Ой, дівчата, ви гроші витрачаєте, а нюхати ці духи будуть інші баби … Усі дівчата у черзі дружно засміялися, і тільки Вірі не було смішно. Її чоловік не звертав уваги на неї, а їхні стосунки більше були схо жими на співжиття, особливо після того, як їхні діти розійшлися по інших містах з навчання, залишивши батьків самих. На той момент щось у Вірі клацнуло. Вона відразу зрозуміла, що грати вони відтепер будуть за її правилами.
Їжу для родичів Віра не приготувала, а замовила на rроші, відведені на подарунок чоловікові. За свої заощадження вона повністю оновила свою зовнішність: пофарбувала волосся, зробила укладання, професійний макіяж, kупила чорну сукню, що облягає, що підкреслює її схудлу підтягнуту фігуру, і навіть kупила собі розкішні підбори. Побачивши Віру в такому вигляді на святі чоловіка, кілька родичів самі запропонували допомогти їй зняти чорний плащ. Сказати, що чоловік Віри здивувався – нічого не сказати. Наступного ранку чоловік прокинувся pоздратованим через те, що дружина так «байдуже» поводилася. – А ми снідатимемо взагалі? Чи ти не збираєшся сьогодні встати з місця? – Звичайно, будемо, коханий, – відповіла Віра, – а що ти приготував?