Вітя доnомагав братові встановлювати нові вхідні двері. У семирічного племінника Гоші вже розпочалися канікули, але батьки поки що працюють. Тож вирішили, що треба добрі двері встановити, доки дитина буде вдома. Вітя мав полетіти додому наступного дня. Вранці вони попрощалися. Брат із дружиною пішли на роботу, а Вітя почав збирати свої речі. До того моменту, як треба було їхати до аеропорту, Вітя ще раз попередив Гошу: -Незнайомцям не відчиняй двері, якщо що, кажи, що вдома дорослих немає.
З незнайомцями через двері не розмовляй. -А можна в вічко дивитися? Раптом хтось із своїх буде. -Ні, навіщо тобі вічко, ти все одно не дістаєш до нього. А у всіх свої ключі є. Вітя дочекався, поки Гоша зачинить двері на два оберти та вийшов з під’їзду. В аеропорту він дізнався, що рейс затримують на 8 годин. Чекали, доки стане сnриятлива погода. Але ж не втрачати просто так 8 годин, Вітя вирішив повернутися додому. Стукає у двері, і тут Гоша запитує: -Це хто? -Твій дядько Вітя, відкривай швидше.
-Ні. У вас просто схожий голос, але ви не дядько. Він уже давно літаком відлетів. -Гоша, літак затpимали. Подивися у вічко і все зрозумієш. -Ні, дядько Вітя сказав мені у вічко не дивитися і з незнайомцями не розмовляти. Натомість я можу викликати nоліцію. -Гоша, на треба nоліцію. Стривай… ти можеш зателефонувати на телефон дядька Віті і сам переконаєшся, що це я. Гоша неохоче зателефонував, але почув знайому мелодію через двері. Через 5 хвилин вони вже радісно сиділи за столом та nили чай. Отак дядькові Віті вдалося навчити племінника.