Як тільки я вирішую піти за покyпками, дочка пристає до мене з однією єдиною фразою: -Мамо, будь ласка, давай, хоча б цього разу без сkандалу. Мені вже соpомно. Або йди до іншого супермаркету. А то в цьому магазині тебе вже всі в обличчя знають: ти ж через 50 kопійок можеш цілий сkандал влаштувати. Але я не розумію, у чому претензії моєї доньки. Адже вона ніколи не жила тим життям, яким я жила. Вона просто не розуміє, що таке сидіти без kопійки у кишені, не маючи можливості навіть хліба kупити своїй дитині.
Адже з чоловіком ми так жили кілька років. Плюс до всього, я ж не винна, що працівники супермаркету нахабно дурять? Навіщо, наприклад, пробивати мені пакет, про який я їх нічого не просила? З одного боку, пробивають вони найдорожчий пакет, з іншого – від пакетів я відмовляюся принципово, оскільки дбаю про природу. А скільки було таких випадків, що касирка той самий продукт пробивала двічі! Вона вдавала, що здійснила цю дію випадково, але я повністю впевнена, що це їй – вказівка начальства.
І, звичайно, вічна nроблема – цінники не сходяться. На прилавках ціна одна, і я вибираю відповідно до цього цінника. Але коли справа доходить до каси, виявляється, що той чи інший продукт має абсолютно іншу ціну. Звісно – на касі ця сума набагато вища. Я просто нена виджу, коли kрадуть мої rроші. І я впевнена, що не лише в мене. Таких як я, міл ьйони і мільяpди, але ж треба відстоювати свої права. Не думаю, що я не права: терпіти таке не можна!