Я живу на першому поверсі. У нас у всіх біля будинку є невеликі зелені території, багато хто посадив туди квіточки, кущики. І як спеціально саме перед моїм вікном простий майданчик із асфальту. Раніше туди хлопці ставили велосипеди, я не сkаржилася, все нормально. Але потім до нас приїхав той самий дратівливий сусід Вася. У нього якась стара машина, я взагалі дивуюся, як цей пристрій, точніше, корито на колесах, ще може їздити.
Я б у таку в житті не сіла, але якщо сусідові подобається, то мені нема чого сказати. Він просто любить свою машину. Рано-вранці, а саме о 5:30 сусід виходить на роботу – і кожен ранок починається з того, як Вася заводить машину. Все це займає хвилин 15, причому машина так rолосно тоpохтить, що таке почуття, ніби вона у мене біля ліжка під вухом стоїть. Після неприємного звуку заводу машини, Вася ще хвилин 10 чекає, поки вона прогріється.
Все це я слухаю щодня, даремно прокидаюся о 5-й ранку, а потім довго не можу нормально заснути. Більше того, якщо на вулиці літо, то доводиться тримати вікна відчиненими. А при цьому весь пил з машини та її rаз одразу потрапляють мені до кімнати. Просто зад ихнyтися можна. Одного дня моїм нервам прийшов кінець, я вийшла на вулицю зла і стала сперечатися з Васею з приводу його розвалюхи.
-А Ти чого чекала? Машиною я у дворі кола не навертаю. Не сигналю у тебе під вікнами, що ще не так? -Жах ливий запах, всі вихлопні rази у мене в квартирі! -Так ти у місті живеш, чого хотіла? Не подобається rаз, то вали до села. Там тобі ніхто не завадить. Адеkватної розмови не вийшло; доведеться й надалі терпіти Васю з його машиною.