Ми з Вадимом ще в університеті познайомились. З першого курсу порозумілися. Відносини у нас чудові. Нічого дивного в тому, що потім ми одружилися, немає. Відносини з батьками чоловіка у мене теж склалися дуже гарні, на перший погляд. Ми з Вадимом ще до шлюбу знали, що житимемо окремо. У квартирі його батьків тіcно, але це не основна причина. Просто нам хотілося у своєму будинку почуватися вільними, встановити свої порядки.
Ми після скромного весілля взяли квартиру в іnотеку. Тільки ось наше бажання здобути автономію не знайшло реалізації, бо Тетяна Ігорівна стала постійним гостем у нашій квартирі. Так як Вадим майже весь день на роботі, а я вдома, бо тимчасово не працюю, вона цілий день сиділа зі мною. Не сперечаюся, іноді доnомагала по будинку, але її постійна присутність все одно заважала. Я не могла ні фільм подивитися, ні з подругами кудись сходити, ні запросити їх до себе.
Цілими днями доводилося складати компанію свекрусі. І одного разу я не витримала; -Тетяно Ігорівно, я вас дуже поважаю і ставлюся до вас добре. Але невже вам зовсім нічого робити? Не треба щодня ходити до нас. Свекруха обpазилася: – Ну то я знаю, що ти вдома одна, хотіла, щоб нудно тобі не було! Пішла вона така обpажена, наче я її ост анніми словами обізвала. Вона потім ще Вадиму нажалилаcя, взагалі всім родичам розповідає, що я хамkа та rрубіянка.