У мами був день народження. І вона вирішила, що святкувати без онуків буде набагато краще. Пояснила вона це тим, що вони шумлять, і це дратує головного чоловіка її життя — нового чоловіка на ім’я Олексій Вікторович. Його слово — тепер закон. У нас в родині часто бували сварkи. Доля у мами не особливо склалася, вона завжди була самотня. Я жила з нею до шістнадцяти років. Закінчивши школу, я поїхала і вийшла заміж. Зараз в тридцять років у мене чоловік і двоє дітей. Моя сестра теж прожила з мамою недовго: вона пішла з дому через рік після мого відходу. А далі, ще п’ять років потому, маму кинув батько. Про нові стосунки після цього вона не хотіла чути довгий час. Лише хотіла, щоб ми з сестрою швидше народили їй онуків. Все сталося саме так. Зараз у мами четверо онуків. І її любові порівну вистачало на всіх. Спочатку вона з великим задоволенням няньчила моїх двійнят, а після-двох дітей моєї сестри. За містом у нас є сільський будиночок, де мама часто відпочивала від міської суєти. Незабаром вона вирішила туди переїхати.
Продавши будинок в місті, вона оновила старий сільський будиночок, облаштувала великий сад і здійснила ідею з переїздом. Рік тому ми дізналися, що у неї з’явився чоловік – Олексій Вікторович. Вони познайомилися в той час, як чоловік знімав один з сусідських будиночків в селі. Минуло півроку, і вони стали жити разом. Здавалося б, потрібно радіти щастю матері. Але все було набагато складніше. Чоловік захозяйнувався. Найбільше нам з сестрою заважало те, що він не полюбив наших дітей, і вічно завантажував наших чоловіків якимись справами. Мама всього цього не помічала. Вона любила його і постійно виправдовувала. Незабаром їй почало здаватися, що ми всі вигадуємо. Для неї Олексій завжди мав рацію. Все зайшло так далеко, що ми перестали часто ходити до неї, в результаті вона перестала зустрічатися з онуками. Найчастіше ми спілкувалися по телефону.
Нещодавно ми збиралися відзначати день народження мами. Здавалося б, все було як раніше, вона запросила нас – своїх улюблених дітей і онуків до себе. Але не тут-то було. Вона раптом заявила, що не хоче, щоб діти заважали під ногами і шуміли. Олексія Вікторовича все це дратує. Краще найняти няню на день, ніж привозити їх до бабусі на день народження. Для нас це стало настільки шоkуючою заявою, що ми з сестрою вирішили взагалі відмовитися від поїздки. А в підсумку ми виявилися невдячними і невихованими дітьми, від яких мати не очікувала такого образливого ставлення. Після цих слів я не витримала, висловила свою думку. «Якщо ти не хочеш бачити своїх онуків через цього старого, то і з нами, швидше за все, зустрічатися не захочеш», — сказала я, кинувши телефон. Саме так все і сталося. Вона перестала з нами спілкуватися, пояснюючи всім, які ми невдячні діти, які так сильно образили її материнські почуття. Головне-спокій її kоханого чоловіка, який зміг розлучити найрідніших людей – матір і дочок.