Мій дід прожив у селі все своє життя. Він дуже багато років працював на місцевому підприємстві. Як і багатьом іншим сім’ям, йому теж виділили ділянку землі. На цій ділянці мій дід побудував свій будинок. Будинок мав два гаражі баню, літню кухню, сарай для худоби. Вони з бабусею тримали корів, у них було невелике стадо баранів і курей. Їхні діти теж виросли там, онуки теж наро дилися в цьому будинку. Мій дядько, молодший син діда, коли одружився, ще деякий час жив з ними.
Він навіть прописав дружину і дочку в цій квартирі. Ми потім дізналися, що дід 1/6 частку від квартири оформив на внучку. Вони продали все і переїхали в місто, коли моя бабуся дуже сильно захворіла. В місті жив молодший син. Так і прийшло майже 17 років. Моя бабуся на той час вже давно пішла на той світ. Дід продовжував жити з молодшим сином і його дружиною. Моя двоюрідна сестра, дочка дядька, вийшла заміж. Одного разу вона пішла в контору, тому що їй потрібна була довідка про відсутність нерухомості. Коли документ був у неї в руках, вона була в աоці.
Там була вказана адреса цього будинку, який знаходився в селі, і та частка, яка була оформлена на неї. Моя сестра тоді не знала про те, що колись дідусь виділив їй частину нерухомості. Вона пішла до діда, і той розповів їй, як все було. Вона ще запитала, як можна було nродати будинок, якщо частина цього будинку належала сестрі. Виявляється, дід nродав будинок, але переоформлення власності та іншого не було. Вони просто взяли гроші, віддали ключі цим людям — і все. А ще дізналися, що ці люди самі відмовилися від переоформлення паперів. Добре, що ця історія добре закінчилася.