Цього дня я раніше встала, зварила каву, взяла чашку та вийшла у під’їзд покурити. Тоді я жила з першим чоловіком, він не виносив запах тютюну. Вийшла надвір і бачу: на лавці сидить сивоволоса жінка. Подумала, може nогано почувається. Підійшла і спитала, чим можу доnомогти. Вона подивилася на мене: мені здалося їй сумно. Вона сумним тоном запитала:
«Оночку, ти в якій квартирі живеш, випадково не в п’ятій?» Я здивувалась, звідки вона могла знати. Я її раніше не бачила тут. Я спитала, звідки вона знає. У відповідь вона сказала, що жила в цій квартирі, де я живу. Я подумала, що вона скучила за своїм будинком, і тому запросила її до себе. Вона підвелася і повільними кроками пішла за мною. Вона увійшла до квартири, і на обличчі з’явилася посмішка. Вона торкалася стін, розповідала, що жила тут зі своїм сином. Він пішов у інший світ. А донька не відвідує маму.
Ще сказала, що старший син живе на другому поверсі Потім вона подякувала і перед виходом сказала, що мешкає на п’ятому поверсі і запросила до себе. Вона пішла і я забула про неї. Місяця через три у нас виникла проблема із трубами, чоловік був на роботі. Я потребувала допомоги. Нікого не було у квартирі. Згадала про бабусю. Піднялася на п’ятий поверх, постукала у двері. Сусідка мені сказала, що у цій квартирі давно вже ніхто не живе. Як це? Адже та жінка мені сказала, що мешкає на п’ятому поверсі, у цій квартирі. Сусідка сказала, що бабуся вже три роки в інший світ пішла, про сина ніхто нічого не знає. Донька живе в іншому місті. Ця історія так і залишилася для мене загадкою.