Нашому синові рік з хвостиком. Ми з чоловіком прийшли до думки, що я відсиджу в деkретній відпустці весь покладений термін. І, можливо, відразу ж наро димо другого. Це, звичайно, нелегко. Але возитися з малюком мені подобається. А чоловік заробляє достатньо. Мій брат взяв дружину «по зальоту» 5 років тому. Його дружина відмовляється віддавати дитину в дитсадок. — Туди постійно приводять хво рих дітей. Наш син регулярно хворітиме, заражаючись від них — — обґрунтовувала вона свою думку перед братом. Тому у них в родині так само працює тільки брат.
Все б нічого, у нас адже теж тільки чоловік добувач. Але моя невістка, Тома, та ще марнотрата. Не вміє і не хоче жити за коштами. Нові телефони-мало не щороку, битком набита шмотками шафа. І як наслідок-прострочені кредити. Брат кілька разів влаштовував їй головомийку. Остання закінчилася ультиматумом: або роз лучення, або дитину відправляють в дитсадок, а Тома йде працювати. Якось, коли брат з дружиною були у нас в гостях, мова зайшла про роботу. — Я поки в деkреті, до закінчення відпустки може другого закладемо, так що про роботу я не думаю, — сказала я.
— Послухай, якщо вже ти все одно вдома сидиш, може і за нашим придивишся? — підхопила мої слова Тома. — Не хочу відправляти його в дитсадок. — Я поки ще не готова до другої дитини, — віджартувалася я. — Але мій же не немовля. Складнощів з ним бути не повинно — — намагалася умовити мене Тома. Довелося відмовити рішучіше. — Я не знаю, як доглядати за п’ятирічним хлопчиком. І дітям один з одним буде нецікаво. А возитися з кожним з них персонально у мене ні сил, ні часу не вистачить. Тому-ні. — сказала я. На цьому ми розпрощалися. У мене таке відчуття, що Томку турбує не дитсадок, а вихід на роботу. Братові, звичайно, співчуваю, але його дружина-це його проблема. Сам вибирав.