Я працюю в салоні краси. Я майстер нігтьового сервісу. Днями до нас у салон прийшли дві жінки, сестри. Одну обслуговувала я, іншу – інший майстер. У них почалася така цікава розмова, що я вважала своїм обов’язком поділитися нею. Імена я, звичайно, назву вигадані, щоб просто передати вам суть історії. Ганна куnила квартиру для своєї дочки Віки. Купила і одразу накреслила межі: — Дочка, квартира – твій тил, місце, де можна сховатися від усіх, у разі чого. Але пам’ятай завжди, що жінка не повинна жити із чоловіком у своїй квартирі. Коли Ганна купила квартиру, Віці було 19. До 23 дівчина жила там, але в 23 вона познайомилася з Сашком – звичайним хлопцем, який живе в орендованій квартирі.
Коли йшлося про подальше проживання пари в квартирі Віки, Ганна обурювалася: — Жити у твоїй квартирі ви не будете. Ти жінка зобов’язана жити в домі чоловіка, а не подавати йому все готове на блюдечку. — А якщо чоловік не має свого житла? — Запитувала Віка. — Ну, значить поживете у знімній, доки не куnить. Після весілля Віка переїхала до Сашка. Дівчині було навіть складно залишати свій рідний куточок, де вона роками створювала свій затишок, свою атмосферу. Мати вирішила здавати квартиру, звичайно, гроші діставалися Віці.
— Може, шпалери поміняємо? — Запропонувала Віка Саші. Квартира Сашка була однокімнатною та тісною навіть для пари. Хлопець працював, але поки що не міг собі дозволити більшу квартиру. — Краще тоді вже нову квартиру знайдемо, ніж цю відремонтуємо, — відповів Сашко, — а то раптом господарі вирішать вигнати або знайдуть інших квартирантів… Вважай, загублено. Тут історію обірвала сестра Ганни: — Ну, хіба це справедливо, Ань? У людини є своя квартира, а вона має nлатити за проживання в чужій? — Накопичуть, куплять собі загальну. — Ага, — посміхнулася сестра, — з орендованою квартирою вони років за двадцять накопичать собі на нормальне житло. Ось така історія. Тепер я сама думаю, чи це нормально жити з чоловіком у своїй квартирі чи жити в будинку чоловіка – неписаний закон?