Приблизно 5 років тому син познайомив мене зі своєю дівчиною – Сашей, і за кілька місяців вони одружилися. Саша мені сподобалася. Так ми жили в різних будинках. Гришка з Сашей працювали, та й я теж, так що бачилися ми нечасто, отже, і не втомлювалися один від одного. Через рік після їхнього весілля трапилося лихо: мого Гришу збила машина, як тільки він вийшов з таксі. Лікарі говорили, що шанси на те, що син виживе – 1 на мільйон. Мені вже було фізично бол яче від nлачу, я виnлакала всі очі. Гриша виявився справжнім супергероєм. Лікарі просто дивувалися, як його організм спр авляється і швидко відновлюється. Тільки ото ход ити мій Гриша, за проrнозами, ходити більше не зміг би. 4 роки ми боролися з наслідками трагедії:
обстеження, санаторій, масажі, спеціальні вправи – через це ми п роходили вдвох. Я продала троячку сина, що дісталася йому від бабусі, моєї мами, і куnила йому однушку, а решту rрошей вклала у його відновлення. А де була Саша тим часом? Спочатку вона ще приходила до сина, потім стала з’являтися рідше, а потім і зовсім зникла. Син почав робити успіхи за рік, але потім ми дізналися, що Саша подала на роз лучення. Тоді Гриць здався. Іскра в його очах зникла, він більше не проходив терапію з тією мотивацією, що була раніше, адже раніше він це робив заради своєї kоханої Саши, а тут… За 4 роки син почав ходити за доnомогою палиці та одразу ж з’їхав від мене.
— Ти так зі мною сюсюкаєшся, я так ходити не навчусь… — так він аргументував своє рішення. Я й подумати не могла, що вдруге почну чекати перші кроки своєї єдиної дитини. Лікарі обнадійували: говорили, що з його темпами, за рік від жа хливого випадку залишиться лише легка кульгавість. Я ходила до сина раз чи два рази на тиждень — прибратися і приготувати поїсти, але недавно я помітила, що в будинку сина з’явилися міні-докази присутності іншої жінки в будинку. Ми, жінки, одразу це помічаємо.Синові я, звичайно, нічого не сказала, але те, що в нього з’явилася жінка, я знала точно.
Місяць тому я таки зустріла цю жінку в нього на кухні. Їй виявилася моя колишня невістка, Саша. Вона навіть не подивилася на мене. Швидко одягла куртку та пішла. Виявляється, мій син не казав мені про Сашу, бо знав, як я на це відреагую. І не помилявся. Мені її присутність припала не до душі. – Мам я її люблю. Вона все пояснила, перепросила, і я її вибачив. І ти маєш її прийняти, адже ми чекаємо дитину, Саша скоро зробить тебе бабусею, сказав він на радощах. Я так за місяць і не змогла ухвалити цей факт. Саша – зрадниця, яких мало на землі. Навіть швидке попов нення в їх сім’ї не в змозі вплинути на мою думку та ставлення до неї.